1.    
Підхоплюйте думки учнів та оцінюйте їх тут же, підкреслюючи їхню оригінальність, важливість тощо. 

2.    
Підсилюйте інтерес учнів до нового. 

3.    
Заохочуйте оперувати предметами, матеріалами, ідеями. Учень практично вирішує дослідницькі ідеї. 

4.    
Навчайте учнів систематично оцінювати кожну думку. Ніколи не відкидайте її. 

5.    
Виробляйте в учнів терпиме ставлення до нових понять, думок. 

6.    
Не вимагайте запам'ятовувати схеми, таблиці, формули, одностороннє рішення, де є багатоваріантні способи. 

7.    
Культивуйте творчу атмосферу – учні повинні знати, що творчі пропозиції, думки група зустрічає з визнанням, приймає їх, використовує. 

8.    
Навчайте учнів цінувати свої та чужі думки, цінно фіксувати їх у блокноті. 

9.    
Іноді однолітки ставляться до здібних учнів агресивно. Необхідно не усунути проблему, а запобігти їй. Найкраще здібному учневі пояснити, що це характерно, і розвивати в ньому терпимість і впевненість. 

10.                      
Пропонуйте цікаві факти, випадки, ідеї. 

11.                      
Розсіюйте страх. 

12.                      
Стимулюйте і підтримуйте ініціативу, самостійність. Підкидайте проекти, які можуть захопити. 

13.                      
Створюйте проблемні ситуації, що потребують альтернатив, прогнозування, уяви. 

14.                      
Створюйте у ліцеї періоди творчої активності, багато геніальних рішень приходить в ті моменти. 

15.                      
Розвивайте критичне ставлення. 

16.                      
Навчайте доводити почате до логічного завершення. 

17.                      
Впливайте особистим прикладом. 

- Постійно працюйте над вихованням почуттів дітей, особливо вразливих і чуттєвих до всього, що стосується їхнього «я».

- Допомагайте обдарованим дітям виробити адекватну я-концепцію і самооцінку, розвивати емпатію.

- Забезпечуйте сприятливу емоційну атмосферу, адже дитина набуває емоційного досвіду в процесі взаємодії з людьми.

- Дотримуйтеся порядку й дисципліни, обдаровані діти, як і всі інші, повинні знати межу допустимої поведінки.

- Скеровуйте енергію і творчість обдарованих дітей у потрібне русло, щоб їх праця приносила користь.

- У роботі з обдарованими дітьми використовуйте дослідницький метод, це активізує їхню роботу.

- Розвивайте здібності дітей, широко використовуйте метод самостійного набуття знань.

- Привчайте обдарованих дітей працювати спільно, це допоможе їм легше адаптуватися до соціальних умов.

- Заохочуйте дітей, це стимулює їх.

- Тісно співпрацюйте з батьками обдарованих дітей, щоб розвинути здібності кожної дитини.

• Створіть безпечну психологічну атмосферу дитині в її пошуках, де вона могла б знайти розраду у разі своїх розчарувань і невдач.

• Підтримуйте здібності дитини до творчості й виявляйте співчуття до ранніх невдач. Уникайте негативної оцінки творчих спроб дитини.

• Будьте терпимі до несподіваних ідей, поважайте допитливість ідеї дитини. Намагай­тесь відповідати на всі запитання, навіть якщо вони вам здаються безглуздими.

• Залишайте дитину одну і дозволяйте їй, якщо вона бажає, самій займатися своїми справами. Надлишок опіки може обмежити творчість.

• Допомагайте дитині формувати її систему цінностей, не обов'язково засновану на її системі поглядів, щоб вона могла поважати себе і свої ідеї поряд з іншими ідеями та їх носіями.

• Допомагайте дитині задовольняти основні людські потреби, оскільки людина, енергія якої скута основними потребами, рідко досягає висот у самовираженні.

• Допомагайте дитині долати розчарування і сумніви, коли вона залишається сама в процесі не зрозумілого ровесникам творчого пошуку: нехай дитина збереже свій твор­чий імпульс.

• Поясніть, що не на всі запитання дитини завжди можна відповісти однозначно. Для цього потрібен час, а з боку дитини — терпіння. Вона має навчитися жити в інтелекту­альному напруженні, не відкидаючи своїх ідей.

• Допомагайте дитині цінувати в собі творчу особистість. Однак її поведінка не має ви­ходити за межі пристойного.

• Допомагайте дитині глибше пізнати себе. Виявляйте симпатію до її перших спроб ви­разити таку ідею словами і зробити зрозумілою для оточення. 

1. Щоб навчитися правильно говорити, тре­ба навчитися читати і слухати.

2. Читаючи, зосереджено заглиблюйтеся в зміст написаного: намагайтеся побачити, по­чути, зрозуміти й запам'ятати художні особли­вості мови, мовні звороти.

3. Збагаченню словникового запасу допомо­же спеціальна робота: заведіть словник для за­пису нових слів, тренуйтеся в їх вимові та вико­ристанні, добирайте до них антоніми та сино­німи, вивчайте слова, що використовуються в переносному значенні,

4. Намагайся не лише запам'ятати мову ора­тора, а й прийоми її побудови.

5. Стежте за тим, щоб у розповіді не було слів-паразитів, не використовуйте непотрібних повторів — це збіднює мову.

6. Стежте за побудовою речень, не вживайте складних конструкцій.

7. Щодня читайте вголос по 15—20 хв., усві­домте зміст тексту, поміркуйте, де зробити па­узу, поставити наголос, якого емоційного відтінку надати мові.

1. Повага до індивідуальності дити­ни (врахування бажань, інтересів, по­треб), її самостійності, допомога у по­шуку шляхів виходу зі складних ситу­ацій;

2. Формування системи цінностей та збереження в сім'ї емоційного ком­форту;

3. Підвищення психологічної осві­ти батьків, набуття знань, урахування індивідуальних та вікових особливос­тей дитини;

4. Забезпечення тісного взаємо­зв'язку і взаємодії зі школою та іншими дитячими колективами. Лише дружні, відкриті стосунки ди­тини з батьками, взаємодопомога, турбота та увага забезпечать добрі відносини в сім'ї, бажаний результат виховання. 

1. Не навчайте тому, у чому ви самі не обізнані. Щоб правильно ви­ховувати, треба знати вікові та інди­відуальні особливості дитини.

2. Не сприймайте дитину як свою власність, не ростіть її для себе.

3. Довіряйте дитині. Залишайте за нею право на власні помилки, тоді ди­тина оволодіє вмінням їх самостійно виправляти.

4. Не ставтеся до дитини зневаж­ливо. Дитина повинна бути впевнена в своїх силах, тоді з неї виросте відпові­дальна особистість.

5. Будьте терплячими. Ваша не­терплячість — ознака слабкості, показ вашої невпевненості в собі.

6. Будьте послідовними у своїх ви­могах, але пам'ятайте: твердість лінії у вихованні досягається не покаранням, а стабільністю обов'язкових для вико­нання правил, спокійним тоном спілкування, неквапливістю і послідов­ністю.

7. Вчіть дитину самостійно прий­мати рішення і відповідати за них.

8. Замініть форму вимоги «Роби, якщо я наказав!» на іншу: «Зроби, тому що не зробити цього не можна, це корисно для тебе і твоїх близь­ких».

9. Оцінюючи дитину, кажіть їй не тільки про те, чим ви невдоволені, а й про те, що вас радує. Не порівнюйте її з сусідською дитиною, однокласни­ками, друзями. Порівнюйте, якою во­на була вчора і якою є сьогодні. Це допоможе вам швидше набути батькі­вської мудрості.

10. Ніколи не кажіть, що у вас не­має часу виховувати свою дитину, бо це означатиме: мені ніколи її любити.

1. Якщо Вас щось турбує в поведінці дитини, якомога швидше зустріньтеся і обговоріть це із класним керівником, шкільним психологом.

2. Якщо в родині відбулися події, що вплинули на психологічний стан дитини, повідомте про це класного керівника. Саме зміни в сімейному житті часто пояснюють раптові зміни в поведінці дітей.

3. Цікавтеся шкільними справами, обговорюйте складні ситуації, разом шукайте вихід із конфліктів.

4. Допоможіть дитині вивчити імена нових учителів, запропонуйте описати їх, виділити якісь особливі риси.

5. Порадьте дитині в складних ситуаціях звертатися за порадою до класного керівника, шкільного психолога.

6. Привчайте дитину до самостійності поступово: вона має сама збирати портфель, телефонувати однокласникам і питати про уроки тощо. Не слід відразу послаблювати контроль за навчальною діяльністю, якщо в період навчання в початковій школі вона звикла до контролю з вашого боку.

7. Основними помічниками у складних ситуаціях є терпіння, увага, розуміння.

8. Не обмежуйте свій інтерес звичайним питанням типу: «Як пройшов твій день у школі?». Кожного тижня вибирайте час, вільний від домашніх справ, і уважно розмовляйте з дитиною про школу. Запам'ятовуйте окремі імена, події та деталі, про які дитина вам повідомляє, використовуйте їх надалі для того, щоб починати подібні розмови про школу.
Не пов'язуйте оцінки за успішність дитини зі своєю системою покарань і заохочень.

9. Ваша дитина має оцінювати свою гарну успішність як нагороду, а неуспішність - як покарання. Якщо у дитини навчання йде добре, проявляйте частіше свою радість. Висловлюйте заклопотаність, якщо у дитини не все добре в школі. Постарайтеся наскільки можливо, не встановлювати покарань і заохочень вони можуть привести до емоційних проблем.

10. Допомагайте дитині виконувати домашні завдання, але не робіть їх самі. Продемонструйте інтерес до цих завдань. Якщо дитина звертається до вас з питаннями, пов'язаними з домашніми завданнями, допоможіть їй знайти відповіді самостійно, а не підказуйте їх. Допоможіть дитині відчути інтерес до того, що викладають у школі.

11. З'ясуйте, що взагалі цікавить вашу дитину, а потім встановіть зв'язок між його інтересами і предметами, що вивчаються в школі. Наприклад, любов дитини до фільмів можна перетворити на прагнення читати книги, подарувавши книгу, по якій поставлений фільм. Шукайте будь-які можливості, щоб дитина могла застосувати свої знання, отримані в школі, в домашній діяльності. Наприклад, доручіть їй розрахувати необхідну кількість продуктів для приготування їжі або необхідну кількість фарби, щоб пофарбувати певну поверхню.

12. Особливі зусилля прикладайте для того, щоб підтримати спокійну та стабільну атмосферу в домі, коли в житті дитини відбуваються зміни. Намагайтеся уникнути великих змін чи порушень в домашній атмосфері. Спокій домашнього життя допоможе дитині більш ефективно вирішувати проблеми в школі.

•  Усі права, що охороняють дитинство і дитину, повинні бути захищені.
• Усі права мають використовуватися тільки на користь і на благо дитини.
• Держава повинна забезпечувати кожній дити­ні захист і турботу, необхідні для її благополуччя.
• Кожна дитина має право на життя без дис­кримінації.
• Кожна дитина має право на захист від зневаги та неуваги.
• Кожна дитина має право на участь у житті суспільства.
• Кожна дитина має право на ім'я, національ­ність та індивідуальність.
• Кожна дитина має право на чисте довкілля
• Кожна дитина має право на світ без нарко­тиків.
• Кожна дитина має право на якісну освіту.
• Кожна дитина має право на люблячу й турбот­ливу сім'ю.
• Кожна дитина має право на любов і турботу обох батьків.
• Кожна дитина має право на домівку.
• Кожна дитина має право на необхідне медичне обслуговування.
• Кожна дитина має право на допомогу і догляд у складних обставинах.
• Кожна дитина має право на інформацію, зро­зумілу і відповідну віку.
• Кожна дитина має право зустрічатися з інши­ми й обмінюватись інформацією.
• Кожна дитина має право знати і зберігати культуру свого народу.
• Кожна дитина має право на свободу думок і свободу совісті.
• Кожна дитина має право на самовираження.
• Кожна дитина має право на захист від зброї у мирний час.
• Кожна дитина має право на захист під час війни.
• Кожна дитина має право бути громадянином.
• Кожна дитина має право на захист від жорсто­кого поводження й утисків.
• Кожна дитина має право на повагу та збере­ження почуття власної гідності.
• Кожна дитина має право на особисте життя.
• Кожна дитина має право гратися.
• Кожна дитина має право на захист від дитячої праці.
• Кожна дитина має право на захист від викра­дення і торгівлі людьми.
• Кожна дитина має право на захист і повагу в суді.
• Кожна дитина має право на повноцінне хар­чування.
• Кожна дитина має право на виживання.
• Кожна дитина має право на всесвітній і пов­ний розвиток.
• У кожної дитини-біженця є право на захист її інтересів.

Я дуже не хочу, щоб така неприємність сталась із вашими дітьми, тому прошу вас, батьки, внести свою посильну допомогу дітям у виборі майбутньої професії.

Усі професії поділяють на п’ять типів:

1) «Людина – людина»: учитель, лікар, вихователь, журналіст, бібліотекар, юрист, екскурсовод тощо.

Основні вимоги: потреба і вміння спілкуватись, уміння розбиратися в людських взаєминах, гарна пам’ять, терпіння, сталий настрій у процесі роботи з людьми.

2) «Людина - художній образ»: художник, модельєр, фотограф, дизайнер, скульптор, композитор, актор тощо.

Основні вимоги: наявність здібностей до мистецтва, творча уява, образне мислення, працелюбність.

3) «Людина - знакова система»: програміст, економіст, коректор, кресляр, касир, топограф, перекладач.

Основні вимоги: абстрактне мислення, відтворювальна уява, гарна зосередженість, стійка уява, посидючість.

4) «Людина – природа»: мікробіолог, ботанік, лісник, агроном, ветеринар, гідромеліоратор, тощо.

Основні вимоги: наявність ініціативи, самостійність у вирішенні конкретних задач, творча уява.

5) «Людина – техніка»: водій, інженер, слюсар, швачка, токар, монтажник, будівельник, сталевар, механік, тощо.

Основні вимоги: висока виконавська дисципліна, акуратність, практичне мислення, технічна уява, творчий потенціал.

Пам`ятка старшокласникам

                                         Знайти своє покликання – джерело щастя.

1. Визначити кілька професій, які подобаються, до яких є потяг, існують принципові можливості успішного їх освоєння й працевлаштування.

2. Шукати якнайбільше інформації про ці професії, знайомити з людьми, які їх представлять.

3. Вислухати думку батьків, учителів, друзів, проаналізувати їх.

4.Скласти список суттєвих можливостей професій ( наприклад, можливість спілкування з багатьма людьми, поїздки за кордон, висока платня тощо ) і проаналізувати його відносно своєї мети, очікувань, мрій.

 5. Визначити фізичні та психологічні якості, необхідні для кожної з професій.

6. Звернутися до психолога з проханням визначити (дослідити) інтереси, здібності, темперамент, особливості пам`яті, уяви тощо.

7.Прислухатись до своїх відчуттів, інтуїції.

8. «Приміряти» кожну з професій. Порівняти, зважити всі «плюси» і «мінуси».

9. Зробити вибір.

10. Упевнено йти до мети.

Професійних вам успіхів і досягнень!

Основні помилки у виборі професії:

1.Поділ на «престижні» й   «непрестижні».

2.Ототожнення навчального предмета з професією.

3. Перенесення ставлення до людини за професією.

4. Вибір під чиїмось впливом.

5. Неправильне уявлення про характер праці в певній трудовій діяльності.

6. Вибір під впливом певних обставин.

7. Думки про легке життя.                                                                 

А від себе мені хотілось додати лише одне: ким би не стали наші діти, яку б    професію не обрали, хай виростуть і стануть справжніми людьми, бо життя у нас одне, життя – це…

Життя – це можливість,

Скористайся ним.

Життя – це краса,

Милуйся нею.

Життя – це виклик,

Прийми його.

Життя – це повинність

Твоя насущна,

Виконай її.

Життя – це гра,

Стань гравцем.

Життя – це багатство,

Не розтрать його.

Життя – це кохання,

Насолоджуйся ним сповна.

Життя – це таємниця,

Пізнай її.

Життя – король лиха,

Побори все.

Життя – це пісня,

Доспівай її до кінця.

Життя – це боротьба,

Стань борцем.

Життя – це прірва невідомого,

Ступи в неї не боячись.

Життя – це фортуна,

Шукай цю мить.

Життя таке чудове,

Не згуби його,

Це твоє життя,

Борись за нього.